У першій частині ми розповіли Вам про вплив змін клімату на підходи в обробітку ґрунту в сільському господарстві. Ми проаналізували переваги й недоліки різних технологій. Попри велику кількість річних опадів забезпечення рослин вологою часто є недостатнім. Тому аграріям часто доводиться ретельно зважувати, як поєднати переваги обробітку ґрунту, такі як руйнування ущільнених шарів і перемішування органічних решток з ґрунтом з можливими недоліками, такими як втрата вологи й руйнування структури ґрунту.
Проблеми з ущільненням ґрунту свідчать про те, що іноді мінімізація обробітку може забезпечити кращий ефект. При цьому набагато менш важливий етап сівозміни. Великого значення набуває прямий висів, адже дає змогу ліпше адаптуватися до змінних умов навколишнього середовища. Тому й відвойовує дедалі більш вагоме місце у нашій технології вирощування. Однак ця технологія не гарантує швидкого розв’язання проблеми. Навіть навпаки: вона потребує оптимальних агрономічних умов. Тому, як ми вже згадували, має більш обмежене застосування через вищі вимоги до умов поля.
Водночас навіщо проводити чітку межу між традиційним обробітком ґрунту і ноу-тілл? Адже існують гібридні підходи, наприклад, стрип-тілл, ротаційний прямий висів, роздільний обробіток ґрунту і сівби. Усі ці підходи можуть поєднувати переваги обох систем.
Поняття «ротаційний прямий висів» означає певне чергування способів обробітку ґрунту у сівозміні. Зокрема, після ріпаку або сої, які мають глибоку стрижневу кореневу систему, зернові можна вирощувати без глибокого обробітку ґрунту. У цій ситуації втручання у ґрунт радше зруйнує його природну структуру й означатиме марнування енергії та часу. Наприклад, у центральноєвропейських умовах за ноу-тілл дизельного палива витрачається лише одна третина в розрахунку на гектар і рік порівняно з плужним обробітком.
Стрип-тілл як комбінований підхід може бути оптимальним рішенням за вузьких часових вікон. Його часто використовують, коли культури потребують додаткового глибокого розпушування, щоб забезпечити кращий урожай. Або коли вегетація затягнулася — тоді завдяки обробітку ґрунт прогріється швидше. Класичними культурами для цієї технології є кукурудза і ріпак. Немає гарантії, що стрип-тілл обов’язково сприятиме підвищенню врожайності кукурудзи. Натомість для ріпака стрип-тілл забезпечить посилений ріст і розвиток стрижневої кореневої системи вглиб, якщо водночас із сівбою локально вносити концентровані дози добрив.
Технологічні операції доцільно розподіляти в часі, коли потрібна варіативність. За такого методу ґрунт обробляють і вносять добрива окремо від сівби та з певним часовим інтервалом. У такому разі для сівби часто застосовують машини з мінімальним впливом на ґрунт. У регіонах, де проблему становлять злакові бур’яни, зокрема, лучний китник, додатковий поверхневий обробіток ґрунту може ефективно долати цю проблему. Окрім того, завдяки часовому інтервалу між операціями ґрунт дещо злежується та ущільнюється у природний спосіб. Це сприяє відновленню капілярності та вологозабезпеченню в наступні посушливі періоди. У такому разі слід подбати, аби всі робочі органи сівалки працювали не глибше за глибину висіву.
Яка техніка оптимальна для відповідних умов та обставин?
Загалом, що більш ущільнений ґрунт, то вищі вимоги до посівної техніки. Легкі сошники чудово працюють услід за роторною фрезою, але за прямої сівби не забезпечать достатнього притискного зусилля. Важкі висівні секції часто із широким міжряддям і можливістю посекційного довантаження забезпечують рівномірне за глибиною закладення насіння навіть за змінних умов. Анкерні сошники найкраще працюють, коли пожнивні рештки на полі добре подрібнені. Така техніка повністю забере каміння із посівної борозни й забезпечить надійний контакт насіння з ґрунтом навіть на важких типах ґрунтів. Дискові сошники точно копіюють поверхню нерівних полів, добре розрізають ґрунт, не перемішуючи його, навіть за великої кількості пожнивних решток. Але вони не завжди оптимально працюють за наявності каміння. Окрім того, за певних умов заминають і затягують у борозну вологу солому, якщо сівалка не оснащена очисниками ряду. Це порушує контакт насіння з ґрунтом.
Через кліматичні зміни класичну, давно перевірену систему інтенсивного обробітку, дедалі частіше піддають критиці. Обробіток ґрунту має повне право на існування як інструмент, приміром, для перемішування органічного матеріалу з землею, механічної боротьби з бур’янами або руйнування ущільнених шарів. Проте з огляду на збереження вологи переваги ноу-тілл або міні-тілл очевидні.
У цьому сенсі варто відмовитися від чорно-білого мислення. Через змінні кліматичні умови як гнучкі й адаптивні альтернативи слід розглядати, наприклад, ротаційний прямий висів, стрип-тілл чи відокремлені технологічні операції. Інтеграція цих методів у наші сівозміни вже набуває поширення у посушливих регіонах (Центральна Німеччина), на полях, де висока забур’яненість (Західна Європа), або надмірно вологих (Англія).
Який взаємозв'язок між обробітком ґрунту й водним балансом та забезпеченням поживними речовинами, читайте у Частині 1.
Статтю повністю можете знайти у нашому останньому випуску terraHORSCH 28-2024.
